Люблю я час від часу возвеличувати себе. А тут грі скоро перший рік стукне, а саме 11 січня. Тоді українці зробили фурор у цій грі і масово доєднались до цієї забавки. З часом багатьох забанили, багато хто просто так покинув цю забавку, а ле ця стаття не про них, а про мене.

Я топ еУкраїни і примарний топ есвіту. Я як і більшість топів приєднався до гри в день її створення. Я перший хто створив на просторі неньки перше робоче місце. Я перший хто розмістив продаж голду за валютку, валютку за голд розмістили до мене. Я пробився в конгрес першого скликання і там був обраний першим спікером нашої держави. 



Але не все так легко було на початках творення еісторії і мого акку. В перші дні не було битв за неньку і ми не могли заробляти медальки ТП. В перші дні не було медальок ТА (їх ввели десь на 4-5 місяць існування гри). Ні у кого не було виробництва хліба крім стандартного. Чорного ринку не існувало ще, але він починав вже подавати ознаки життя. Я в перший день купив ще одну пекарню і свого працівника використовував для виробництва зерна і ним забезпечував роботу 2 пекарень, що дало мені маленьку перевагу над іншими. Я мав хліба на 800 одиниць енергії в день плюс з квесту ще випало. За гривню з проданого голду я скупив весь хліб за більш менш нормальною ціною на той час (на даному етапі це назвали би здирництво) і виставив за більшою ціною, що дозволило мені непогано заробити на початку гри. Маючи голд і валюту в недостатній кількості для апу треньок я їх використовував для гри на валютному ринку і ринку їжі.



На початку гри було утворено два клани, які погнались за побудуваням виробництва вертів під командуваням Інсепа, а інший клан очолював Захист. Я спробував тут увірвати свій кусок. Состикувався з Захистом і попросив на 5 хвилин завод пістолів ку5 (тоді його можна було передавати), щоб побудувати танки ку1 і вже з ними мені було би легше прогресувати, але отримав туману відповідь про те що той завод десь там де він незнає (але я прекрасно знав в кого він і Захист теж знав, але темнив). Але вони мене не знали і це було їх право. З другим кланом в мене теж були контакти. Точніше вони зі мною контактували, а саме Інсеп (вже будучи модератором) пробив в кого скільки бабла і їх тягнув в свою комуну, але його умови мені не підходили. Він хотів отримати від мене голд, а натомість давати верти. Тобто я би голд який потрібний для треньки відав би йому і мав би чим бити, але мав би малу силу. Тому я йому відмовив, бо питання про передачу фабрики пістолів на секунду мені він теж відмовив. За ці передачі фабрики пістолів я пропонував орендну ціну, а не просто так.

Тому маючи треньку ку3 і трохи голду я підрахував, що за тиждень я зможу повернути гроші вкладені в побудову ще однієї пекарні, апу однієї існуючої і побудови ще одного сировиного заводу. Цифри точні вже не пам'ятаю, але я планував понизити ціну хліба на ринку і використовувати для цього найману працю. Але після побудови усього цього чуда і переконання в цьому ще декількох людей це зробити Захист і Інсеп почали виставляти на ринку праці вакансії, які робили мій бізнес і інших пекарів не прибутковим в потрібних рамках часу. Тобто щоб через тиждень мати кращий ринок хлібу в країні і мати декілька сильних акків ці два унікали в погоні за голдом і суперництві між собою вбили середній бізнес (виробництво хліба). Як я їх не переконував і не показував інші варіанти набору працівників, але вони не просто відкинули декілька акків назад у розвитку, але і в цей час стався перший відтік людей з цієї гри. Якщо мені пам'ять не підводить, то з тих виробників хлібу в грі залишились після цього тільки я і Вузтролін. Вузтролін треньку до ку4 прокачав тільки десь через півроку після початку гри, а я замість того щоб через тиждень її прокачати то чекав ще майже місяць і руйнував для цього свої фабрики.


Я як завжди розповідаю тезисно і перескакуючи з місця на місце. Коли був обраний конгрес і президент ми почали думати на кого спочатку напасти і саме я  обрав країну і регіон першої атаки. То була Молдова, а регіон Придністров'я.

Після розборок з Захистом і Інсепом у мене було два варіанти подальших дій (принаймні які я бачив на той час) захопити владу в неньці і вигнати їх або проігнорувати. Я обрав другий варіант, бо втрачати двох топів, які мають своїх прихильників могло би призвести до ворожих дій, які були в іншій грі (айс-епл), де ображені гравці ТОшнули іншу країну, а потім випилили неньку. Тому я покинув політику на певний час, плюс мене не обрали в конгрес. Я перейшов в туклік і тільки погодився бути в Міністерстві Фінансів прес секретарем тільки через те що там платили, а мені потрібно було повернути втрати. З того часу я постійно вже перебував в тому міністерстві на різних посадах і на даний час його очолюю. Там я декілька раз зупинив спроби подерибанити казну Інсепом, але не завжди був в змозі зупиняти неправильні дії. Типу кредиту в 1к голду  і друку валюти коли у нас вже її було достатньо.



Так я собі туклікав і іноді бив без особливих перспектив бути більш ніж середнім гравцем. В мене ніколи не назбирувалось більше 50 голду. Все витрачав на купівлю зброї і енергетиків, щоб допомагати у війнах неньці. Але сталась одна подія яка дала змогу мені мати завод вертів. Під час початку війни з японцями наші топи і  Віст з своїми міньйонами не могли витягувати бої . На раді МО нами було визначено, що нам ще потрібно 3-4 гравця сильних, які би били вертами ку5. Цю процедуру вирішив проспонсурувати Віст. Спочатку то був я і Панда з Сареусом, але пізніше до нас ще було доєднано декілька гравців, але то вже було за декілька днів до бану Віста. Тепер в мене була змога бити дорогими на той час вертами ку5 і не витрачатись на їх купівлю. За допомогою держпрограми я побудував завод танків ку1, а за допомогою програми МЮ проапав ті танки до ку5, що дало змогу побудувати верти. За допомогою казни я їх апнув до ку5. Але все по порядку. Коли забанили Віста і міньйонів багато хто покинув гру і нас перший раз випиляли. Сареус з голдом МЮ покинув гру. Я всіх хто брав участь в програмі (скидував голд на акк Сареуса) МЮ запитав про те чи вони залишаються у грі і тим хто залишався і продовжував грати повернув голд зі своєї кишені. Коли всі топи розбіглись я тримав, як міг неньку на плаву. І непогано на цьому заробляв, як це би дивно не звучало. Маючи на свому аккові багато державного голду і гривні я її кинув в оборот. Я міг закуповувати великі партії зброї по оптовим цінам і продавати її на чорному ринку (плюс ще своє виробництво) і великими сумами управляти на валютному ринку, що приносило мені великий прибуток. Плюс коли нас випиляли і нас ринок з дешевими товарами став недоступний для іноземців я купив ліцензію на турецький ринок і шляхом перепродажу за перший же день повернув витрати на купівлю ліцензії.



За час гри я був двічі президентом. Один раз через імпічмент прийшов до влади, а один раз виграв вибори будучи єдиним кандидатом. Один раз мене змістили, то я попросив зробити імпічмент, бо подумував покидати гру. 8 раз обирався в конгрес і був тричі обраний там спікером. Я ще досі є діючим спікером, бо мене так і не замінили. Був Прем'єр Міністром, Міністром Оборони, Міністром Економіки. Куратор декількох міністерств. Довгий час я шукав і призначав міністрів (не будучи президентом). Я був ініціатором більшості імпічментів (всі були вдалі крім першого, але я його спеціально завалив, бо там поспішили з законом і до призначеного часу президент виконав умови уряду). Я перший медіамагнат еУкраїни який набрав більше 500 підписників, поки адміни не почистили підписки я був в світовому топ5. Мої реферали були президентами України і Молдови, конгресменами теж цих двох країн. В мене заповнена вся лінійка нагород, що знаходиться на сторінці профілю.
 

До чого ця стаття? Хочу медаль Героя еУкраїни. І тому будучи діючим спікером маю право висувати на голосування закон про присвоєння мені медалі Героя еУкраїни. Голосування буде тривати 48 годин від часу друку статті. Голосувати мають право тільки діючі конгресмени і президент (як і у грі) залишаючи в коментарях свої голоси за чи проти.